Країни світу
[ред.]
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Краї́на — визначена територія, що становить єдність з погляду історії, природних умов, населення (спільноти людей, що проживають на цій території) тощо. Інколи термін вживається як синонім терміну держава. У світі існує 193 країни-держави (Див. Список країн світу). Практично всі вони, за винятком Ватикану та Палестинських територій є членами ООН).
За регіонами країни світу розподіляються таким чином:
Європа — 43 країни,
Азія — 49 країн,
Африка — 53 країни,
Північна Америка — 2 (США, Канада),
Центральна та Південна Америка — 33,
Австралія та Океанія — 13.Зміст [сховати]
1 Політична карта світу
2 Державний лад і державний устрій
2.1 Форми правління
2.2 Державний устрій
3 Типологія країн світу
4 Поділ на регіони
5 Дивись також
6 Джерела
[ред.]
Політична карта світу
Файл:World political.jpg
Політична карта Світу
Політична карта світу з'явилася з утворенням перших держав. Можна вирізнити кілька етапів її формування:
Рабовласницький (до V ст. н. е.). На цьому етапі виникли перші могутні держави — осередки світової цивілізації — Греція, Рим, Карфаген, Єгипет, Вавілон, Персія, Китай, Індія.
Феодальний (V—XV ст.). З багатьох дрібних феодальних держав формувалися могутні імперії, постійно змінювались кордони. Впливові країни того часу: Русь, Візантія, Англія, Іспанія, Франція та інші.
Новий, або капіталістичний (XVI — початок XX ст.). Відбулися великі географічні відкриття, йшло загарбання колоній, на політичній арені з'являються потужні Османська, Австро-Угорська, Російська імперії. Формується світовий ринок і завершується поділ світу між капіталістичними країнами.
Початок ХХ ст. — 1985 рік Основні зміни на світовій політичній карті у ХХ ст.:
1900—1917 рік. Загострення політичних відносин на межі століть переросло в першу світову війн, внаслідок якої європейські країни зазнали кризи, а лідером світової економіки і політики поступово стали США. На політичній карті світу на цьому етапі існувало 55 суверенних держав.
1917—1939 роки. Ліга націй передала колонії Німеччини під мандат держав-переможниць у першій світовій війні. Як наслідок: зменшилася територія Німеччини (Ельзас, Лотарингія); збільшилися колонії Франції, Англія володіла 60 % колоній світу. Розпалася Австро-Угорщина; натомість з'явилася Австрія, Угорщина, Чехословаччина, Югославія. Самостійними державами стали Польща та Фінляндія. Розпалася також Османська імперія, внаслідок чого виникли Туреччина, Трансіорданія, Палестина, Ірак, Сирія, Ліван. Утворилася Монголія, було окуповано країни Балтії.
1939—1960 роки. На початку другої світової війни налічувалося вже 70 суверенних держав, у 1947 році — 81 держава. У 1949-му з'явилися ФРН і НДР. Значні зміни сталися на політичній карті Африки: 1960 рік було названо роком Африки — 17 країн континенту отримали незалежність. Колоніальні системи США, Великобританії та Франції були зруйновані .
Сучасний етап. Після 1985 року розпочалася демократизація соціалістичного ладу. Сталися наступні зміни:
Розпад соціалістичного табору. Країни Центральної Європи (Польща, Угорщина, Чехо-Словацька Федеративна Республіка) провели радикальні реформи в суспільстві та перейшли до ринкової економіки;
об'єднання Німеччини у 1990 році;
Розпад Радянського Союзу у 1991 році .
Розпад Союзної Федеративної Республіки Югославії, внаслідок чого утворилася Союзна Республіка Югославія (СРЮ, у складі Сербії та Чорногорії), Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія.
«Мирне розлучення» Чехословаччини і утворення Чехії та Словаччини.
Отримання незалежності Намібією — останньою колонією Африки.
[ред.]
Державний лад і державний устрій
[ред.]
Форми правління
Докладніше: Державний лад та Форма державного правління
Основні типи державного ладу і форми правління:
Монархія — форма правління, за якої главою держави є монарх (король, князь, султан, шах, емір) і влада успадковується наступником. Реально в світі налічується близько 30 монархій. Монархії поділяють на:
абсолютні, коли законодавча влада належить монарху: Бруней, Катар, Оман, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) тощо,
конституційні — коли верховна влада монарха обмежена конституцією: Великобританія, Бельгія, Іспанія, Данія, Швеція, Норвегія, Японія і т. д.;
теократичні — коли глава церкви є водночас також главою держави: Ватикан, Бахрейн.
Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи державної влади обираються чи формуються загальнонаціональними установами -парламентами. Наприклад: Сполучені Штати Америки, Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), Україна, Росія.
Держави у складі Співдружності. Офіційно країн з подібною формою правління — 15 (це фактично незалежні держави, главами яких юридично вважається королева Великобританії). Загальні ж збори колишніх колоній збирають понад 40 країн-представниць.
[ред.]
Державний устрій
Основні форми державного устрою:
Унітарна держава — форма устрою, за якої територія країни не має у своєму складі самостійних автономних утворень. Наприклад, Італія, Франція, Японія.
Федеративна держава — форма державного устрою, за якої територія країни має в своєму складі самостійні утворення. Федеративні одиниці (республіки, штати, землі, провінції) утворюють єдину державу за певної внутрішньої самостійності на основі єдиного конституційного союзу. Принципи федерального поділу:
національно-етнічний (Росія, Бельгія, Нігерія);
історично-географічний (США, Канада, Мексика, Бразилія, ФРН, Південно-Африканська республіка (ПАР).
Особливою формою державного устрою є конфедерація — постійний союз держав, створений для досягнення політичної чи воєнної мети (Швейцарія) або ж уній (зараз немає, а в минулому, наприклад, — Річ Посполита).
Регіон Кількість незалежних держав У тому числі З них Залежні території
Республіки монархії федерації унітарії
Європа 43 31 12 6 37 1
Азія 49 35 14 9 40 3
Африка 53 50 3 3 50 5
Північна Америка 2 2 - 2 - 2
Латинська Америка 33 33 - 3 30 14
Австралія та Океанія 13 12 1 2 11 17
[ред.]
Типологія країн світу
Типологія країн залежить від того, які ознаки покласти в її основу. Критеріями поділу можуть бути:
розмір території,
кількість населення,
рівень економічного розвитку,
частка країни у світовому господарстві,
структура економіки, тощо
П'ятірка країн світу за величиною територіїНайбільші країни Територія, млн. кв. км Найменші країни територія, кв. км
Росія 17 Ватикан 0,4
Канада 10 Монако 2
Китай 9,57 Науру 21
США 9,52 Тувалу 24
Бразилія 8,51 Сан-Маріно 62
та кількістю населенняКраїна Населення, млн. чол. Країна населення тис. чол.
Китай 1 338,613 Ватикан 0,8
Індія 1 156,898 Тувалу 9
США 307,212 Науру 10
Індонезія 190 Палау 16
Бразилія 157 Сан-Маріно 24
В типологію країн може бути покладено виробничі відносини в суспільстві та рівень соціально-економічного розвитку. Найважливіший показник цього рівня — вироблений країною валовий внутрішній продукт (ВВП), який є сукупною вартістю усіх товарів і послуг, вироблених і реалізованих протягом року в країні.
Економічна структура світового господарства складається з країн різного рівня розвитку і видів виробничих відносин. Основу цієї типології складають:
співвідношення частки аграрного (сільськогосподарського) і промислового виробництва в економіці держави: аграрні, аграрно-промислові, промислово-аграрні, промислові (індустріальні), постіндустріальні країни;
рівень валового внутрішнього та національного продукту;
показник ВВП на душу населення.Показник ВВП на душу населення Країна
понад 10 тис. доларів країни Північної та Середньої Європи, США, Канада, Австралія, Японія, Кувейт, Нова Зеландія Сінгапур, ОАЕ
3-10 тисяч доларів Венесуела, Лівія, ПАР, європейські країни (крім постсоціалістичних), країни Перської затоки (крім Ірану), Бутан, Південна Корея Тайвань
1-3 тисячі доларів Таїланд, Малайзія, Мексика, Алжир, Туреччина, деякі країни Південної Америки
до 1 тисячі доларів решта країн
Розрізняють також валовий суспільний продукт — вартість продукції матеріального виробництва та національний дохід — частину вартості суспільного продукту, що лишилася після відшкодування матеріальних витрат. Узявши до уваги названі критерії, а також ступінь сформованості господарства та його управлінські структури, країни світу можна поділити на три великі групи: економічно розвинені капіталістичні країни; країни постсоціалістичного розвитку; країни, що розвиваються. До кожної групи входять країни, які мають як спільні риси, так і значні відмінності. Крани першої групи посідають провідні місця у світовому господарстві практично за всіма показниками. Їх близько 40. Це — індустріальні або постіндустріальні держави з розвиненою промисловістю (до 2/3 промислової продукції світу) та інтенсивним високотоварним сільським господарством. Саме в цих країнах найвищий рівень розвитку науки і наукомістких виробництв, значна концентрація світового капіталу, високий рівень життя населення.
З поміж економічно розвинених країн можна вирізнити декілька груп:
країни «великої сімки» — США, Японія, Німеччина (ФРН), Великобританія, Франція, Італія, Канада;
високорозвинені західноєвропейські країни: Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Швейцарія, Австрія;
країни переселенського капіталізму — ПАР, Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль;
країни середнього рівня розвитку з високими темпами соціально-економічного прогресу: Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція, Туреччина, західноєвропейські мікродержави;
країни нової індустріалізації — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Індонезія, Малайзія, Мексика, Бразилія, Аргентина, Уругвай, Чилі.
До групи постсоціалістичних країн належать:
соціалістичні країни централізованого планування (Куба, КНДР, Китай, Лаос, В'єтнам' Монголія);
центральноєвропейські країни перехідної економіки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина Республіка Македонія, Албанія;
молоді незалежні держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу (Російська Федерація, Україна, Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Туркменистан,Киргизстан, Таджикистан).
Найчисленнішою групою (понад 100 країн) є третя — країни, що розвиваються, або країни третього світу:
країни великого потенціалу з відносно розвиненою економікою (Індія, Пакистан, Венесуела, Єгипет, Марокко, Туніс).
країни — експортери нафти з високим рівнем (Саудівська Аравія Оман, Кувейт, ОАЕ, Бруней, Катар, Ірак, Іран, тощо).
[ред.]
Поділ на регіони
З огляду на природно-географічні, історично та соціально-географічні фактори весь світ можна поділити на великі регіони та групи країн.
Європа
Західна: країни Північної, Середньої, Південної Європи.
Центральна: постсоціалістичні (Польща, Чехія, Румунія та ін.), країни Балтії(Естонія, Литва, Латвія).
Східна: Білорусь, Молдова, Україна; Росія (європейська частина), Казахстан (європейська частина); країни Закавказзя (економічно).
Азія
Південно-Західна: великий регіон (16 країн) від східного узбережжя Середземного моря до Афганістану і від гір Кавказу до узбережжя Індійського океану.
Південна: Індія, Бангладеш, Непал, Бутан, Пакистан, Шрі-Ланка-
Південно-Східна: 11 країн Індокитаю та Малайського архіпелагу: Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М'янма, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, Східний Тімор.
Східна Азія: Китай (КНР), Монголія, Японія, КНДР(Північна Корея , Тайвань, Аомінь, (Макао) має особливий статус.
Центральна Азія: Туркменистан, Узбекистан, Таджикистан, Казахстан, Киргизстан, Монголія, райони Тибету (КНР) та Алтаю (Росія).
Америка
Північна Америка (США, Канада). За географічною ознакою сюди ж входить Мексика (частіше її відносять до регіону Латинської Америки).
Центральна Америка. Близько 30 країн (з них 17 незалежні), розташовані від півострова Юкатан до Панами, а також країни Карибського басейну.
Південна Америка (решта країн, з них 12 незалежні). Зустрічається також термін «країни Латинської Америки» — південно- та центральноамериканські латиномовні країни.
Африка: Північна, Південна, Західна, Східна, Центральна.
Австралія та Океанія.
[ред.]
Дивись також
Адміністративний поділ країн світу
Список країн
[ред.]
Джерела
Доценко Ю. М., Мішогло Г. О. «Економічна і соціальна географія
понеділок, 26 липня 2010 р.
Іспанія
Мабуть, не знайдеться в Західній Європі жодної країни, яка б так сильно відрізнялася від своїх сусідів кліматом, особливостями природи та національного характеру жителів, як Іспанія. Розміреному ритму європейського життя ця південно-західна окраїна Європи протиставляє запальні ритми фламенко, добропорядності бюргерських свят - криваве видовище кориди, дещо обридливій та одноманітній природі півночі - пишні барви сонячного півдня. Іспанія за площею - друга після Франції країна в Західній Європі, а за кількістю населення і головними економічними показниками вона помітно відстає від провідних європейських держав. Багато в чому це пов'язано з особливостями географічного положення «на відшибі» Європи. Іспанія відділена від північних сусідів гірським бар'єром Піренеїв, а через Гібралтарську протоку можна побачити узбережжя Африканського континенту. В центрі Іспанії розташована область плоскогір'я. Єдина велика низина Іспанії - Андалузька - розташована на південному заході, по її території протікає одна з головних річок Іспанії - Гвадалквівір. Більша частина Іспанії розташована в зоні субтропічного клімату, інша частина - поблизу африканських пустель - відрізняється надзвичайною сухістю. Землеробство в цій частині Іспанії можливе лише при зрошуванні. Тільки нещодавно спекотний клімат Іспанії почав приносити їй користь: Іспанія посідає одне з перших місць у світі за кількістю іноземних туристів, які тут не лише відпочивають, але й цікавляться історико-культурним минулим Іспанії.
У 711 році майже весь Піренейський півострів опинився під владою арабів-мусульман (маврів). Лише наприкінці 15 сторіччя християни змогли повністю звільнити Іспанію від арабів.
Збіднілі дворяни (гідальго) кинулися завойовувати Новий Світ. Іспанія захопила владу над величезними колоніями в Америці, Африці та Азії і захотіла контролювати всю Західну Європу. Але там вона зустріла опір фламандців і була змушена відступити. Протягом 16-18 сторіч економіка Іспанії майже не розвивалася; населення зменшувалося, і аж до самого 20 ст. сотні тисяч іспанців виїжджали до Латинської Америки. До кінця 19 ст. Іспанія остаточно перестала бути колоніальною імперією, коли в результаті війни зі США втратила контроль над Кубою, Пуерто-Рико та Філіппінами. Колишня міць Іспанії простежується лише в широкому розповсюдженні іспанської мови, якою розмовляють близько 300 мільйонів чоловік.
Починаючи з 19 сторіччя, Іспанія пережила кілька буржуазно-демократичних революцій. 20 сторіччя ознаменувалося зміною диктаторських і демократичних режимів. У 1936 році в Іспанії розгорнулася кровопролитна громадянська війна, в результаті якої була встановлена диктатура генерала Франко, що тривала до самої його смерті в 1975 році. Сучасна Іспанія - це парламентська монархія, в якій права короля чітко регламентовані конституцією. Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент).
Іспанія - католицька країна, інквізитори переслідували й виганяли з країни навіть тих мусульман та іудеїв, які перейшли в християнство. Самобутність зберегли лише жителі околиць Іспанії. З часів середньовічної інквізиції й до диктатури генерала Франко будь-який прояв національної самобутності жорстоко карався. Лише в січні 1980 року Каталонія, Країна Басків та Андалусія отримали право автономії, й одразу ж третина жителів Країни Басків виявила бажання відокремитися від Іспанії. Збройна організація басків «Ета» постійно нагадує про себе терористичними актами в містах Іспанії.
Столиця Іспанії - Мадрид. Він розташований у географічному центрі країни, його населення перевищує 4 мільйони чоловік. Другим за кількістю жителів є Барселона. Інші міста в основному втратили колишнє значення й приваблюють тільки туристів.
Наприкінці 19 сторіччя в Іспанії почався промисловий видобуток корисних копалин. Поблизу почали будувати заводи. За видобутком кам'яного вугілля та залізних руд Іспанія посідає третє місце в Європі. Після вступу до Європейського Економічного Співтовариства в 1986 році Іспанія почала перебудовувати свою економіку. Проте підприємства північних промислових районів не змогли конкурувати з виробниками інших європейських країн. Криза охопила й сільське господарство, зріс рівень безробіття. Як і раніше, процвітає туристичний бізнес, який створює багато робочих місць.
Мабуть, не знайдеться в Західній Європі жодної країни, яка б так сильно відрізнялася від своїх сусідів кліматом, особливостями природи та національного характеру жителів, як Іспанія. Розміреному ритму європейського життя ця південно-західна окраїна Європи протиставляє запальні ритми фламенко, добропорядності бюргерських свят - криваве видовище кориди, дещо обридливій та одноманітній природі півночі - пишні барви сонячного півдня. Іспанія за площею - друга після Франції країна в Західній Європі, а за кількістю населення і головними економічними показниками вона помітно відстає від провідних європейських держав. Багато в чому це пов'язано з особливостями географічного положення «на відшибі» Європи. Іспанія відділена від північних сусідів гірським бар'єром Піренеїв, а через Гібралтарську протоку можна побачити узбережжя Африканського континенту. В центрі Іспанії розташована область плоскогір'я. Єдина велика низина Іспанії - Андалузька - розташована на південному заході, по її території протікає одна з головних річок Іспанії - Гвадалквівір. Більша частина Іспанії розташована в зоні субтропічного клімату, інша частина - поблизу африканських пустель - відрізняється надзвичайною сухістю. Землеробство в цій частині Іспанії можливе лише при зрошуванні. Тільки нещодавно спекотний клімат Іспанії почав приносити їй користь: Іспанія посідає одне з перших місць у світі за кількістю іноземних туристів, які тут не лише відпочивають, але й цікавляться історико-культурним минулим Іспанії.
У 711 році майже весь Піренейський півострів опинився під владою арабів-мусульман (маврів). Лише наприкінці 15 сторіччя християни змогли повністю звільнити Іспанію від арабів.
Збіднілі дворяни (гідальго) кинулися завойовувати Новий Світ. Іспанія захопила владу над величезними колоніями в Америці, Африці та Азії і захотіла контролювати всю Західну Європу. Але там вона зустріла опір фламандців і була змушена відступити. Протягом 16-18 сторіч економіка Іспанії майже не розвивалася; населення зменшувалося, і аж до самого 20 ст. сотні тисяч іспанців виїжджали до Латинської Америки. До кінця 19 ст. Іспанія остаточно перестала бути колоніальною імперією, коли в результаті війни зі США втратила контроль над Кубою, Пуерто-Рико та Філіппінами. Колишня міць Іспанії простежується лише в широкому розповсюдженні іспанської мови, якою розмовляють близько 300 мільйонів чоловік.
Починаючи з 19 сторіччя, Іспанія пережила кілька буржуазно-демократичних революцій. 20 сторіччя ознаменувалося зміною диктаторських і демократичних режимів. У 1936 році в Іспанії розгорнулася кровопролитна громадянська війна, в результаті якої була встановлена диктатура генерала Франко, що тривала до самої його смерті в 1975 році. Сучасна Іспанія - це парламентська монархія, в якій права короля чітко регламентовані конституцією. Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент).
Іспанія - католицька країна, інквізитори переслідували й виганяли з країни навіть тих мусульман та іудеїв, які перейшли в християнство. Самобутність зберегли лише жителі околиць Іспанії. З часів середньовічної інквізиції й до диктатури генерала Франко будь-який прояв національної самобутності жорстоко карався. Лише в січні 1980 року Каталонія, Країна Басків та Андалусія отримали право автономії, й одразу ж третина жителів Країни Басків виявила бажання відокремитися від Іспанії. Збройна організація басків «Ета» постійно нагадує про себе терористичними актами в містах Іспанії.
Столиця Іспанії - Мадрид. Він розташований у географічному центрі країни, його населення перевищує 4 мільйони чоловік. Другим за кількістю жителів є Барселона. Інші міста в основному втратили колишнє значення й приваблюють тільки туристів.
Наприкінці 19 сторіччя в Іспанії почався промисловий видобуток корисних копалин. Поблизу почали будувати заводи. За видобутком кам'яного вугілля та залізних руд Іспанія посідає третє місце в Європі. Після вступу до Європейського Економічного Співтовариства в 1986 році Іспанія почала перебудовувати свою економіку. Проте підприємства північних промислових районів не змогли конкурувати з виробниками інших європейських країн. Криза охопила й сільське господарство, зріс рівень безробіття. Як і раніше, процвітає туристичний бізнес, який створює багато робочих місць.
Німеччина
Німеччина розташована в центральній Європі, омивається двома морями: Балтійським та Північним. Клімат Німеччини різноманітний на різних територіях: від помірно-континентального до умов, близьких до середземноморських.
До початку 1 тисячоліття територію сучасної Німеччини населяли кельтські та германські племена. В середині 1 тисячоліття на цих землях виникають німецькі князівства, які в 6-8 сторіччях увійшли до складу Франкського королівства. Після його розпаду в 843 році на землях, розташованих на схід від Рейну, утворилось королівство Німеччина. Після захоплення Північної та Середньої Італії була утворена Священна Римська імперія. У 10-15 сторіччях здійснюються численні захоплення земель у Південній, Центральній та Північній Європі. Проте влада імператора поширювалася лише на частину Німеччини, решта територій прагнули до самостійності. В 1806 році німецькі князівства були розгромлені Наполеоном І, і Священна Римська імперія припинила існування. Після перемоги у франко-прусській війні 1870-1871 рр. утворюється Німецька імперія. Прагнучи до нових територіальних захоплень, Німеччина розв'язує Першу світову війну (1914-1919 рр.), в якій зазнає поразки. Вміло використовуючи приниження німців та тяжке економічне становище країни, лідер Націонал-соціалістичної партії Німеччини Адольф Гітлер привів її до перемоги на виборах 1932 року. З призначенням Гітлера у 1933 році канцлером Німеччини в історії країни настає найпохмуріша епоха Третього рейху, що призвела до Другої світової війни (1939-1945 рр.). В 1945 році Третій рейх упав під ударами СРСР, США, Англії та Франції, і Німеччина була розділена на східну та західну. У східній частині, зайнятій військами СРСР, у 1949 році утворилася Німецька Демократична Республіка, а в західній частині була створена союзниками Федеративна Республіка Німеччини. Наприкінці 80-х років у НДР зростає суспільно-політична криза, яка сприяла утворенню єдиної Німеччини в 1990 році.
Територіально Німеччина поділяється на 16 земель, які мають свої закони та уряди, рівні права в федерації та рівно представлені у верхній палаті парламенту - бундесраті. Нижня палата - бундестаг - є основним законодавчим органом.
Населення Німеччини етнічно однорідне (більше 92% складають німці), тому мовні, побутові та інші відмінності між корінними жителями різних земель не сприймаються як національні. Порушують цю одноманітність хіба що лиш турки та вихідці з колишньої Югославії. Чисельність турків наприкінці ХХ сторіччя перескочила позначку в два мільйони чоловік, а переселенців з колишньої Югославії перевищила 1 млн. 300 тисяч чоловік. Практично все населення Німеччини (85%) проживає в містах. Берлін - столиця об'єднаної Німеччини (3,5 млн. чоловік). Це великий промисловий, науковий та культурний центр Німеччини. Тут розташовані Берлінська академія наук, кілька університетів. Берлін - місто музеїв. У ньому багато пам'яток історії та архітектури. В Німеччині є й інші великі міста: Бонн, Франкфурт-на-Майні, Гамбург та ін.
Німеччина навіть серед інших високорозвинених держав вирізняється винятково потужною промисловістю. Це в першу чергу країна-виробник і лише потім - споживач, торговець, посередник. Усі галузі промисловості - гірничодобувна, електронна, нафтохімічна, машинобудівна та ін. - високо розвинені, але особливо вражає автомобілебудування.
Протягом багатьох років у Німеччині зафіксована найвища продуктивність праці, в той час як 52% населення не працюють і навіть не шукають роботу. Однією з найсерйозніших соціальних проблем став надлишок вільного часу. Робочий тиждень складає в середньому 37,8 години, а вихідних та святкових днів у Німеччині більше, ніж у будь-якій іншій розвиненій країні.
Німеччина розташована в центральній Європі, омивається двома морями: Балтійським та Північним. Клімат Німеччини різноманітний на різних територіях: від помірно-континентального до умов, близьких до середземноморських.
До початку 1 тисячоліття територію сучасної Німеччини населяли кельтські та германські племена. В середині 1 тисячоліття на цих землях виникають німецькі князівства, які в 6-8 сторіччях увійшли до складу Франкського королівства. Після його розпаду в 843 році на землях, розташованих на схід від Рейну, утворилось королівство Німеччина. Після захоплення Північної та Середньої Італії була утворена Священна Римська імперія. У 10-15 сторіччях здійснюються численні захоплення земель у Південній, Центральній та Північній Європі. Проте влада імператора поширювалася лише на частину Німеччини, решта територій прагнули до самостійності. В 1806 році німецькі князівства були розгромлені Наполеоном І, і Священна Римська імперія припинила існування. Після перемоги у франко-прусській війні 1870-1871 рр. утворюється Німецька імперія. Прагнучи до нових територіальних захоплень, Німеччина розв'язує Першу світову війну (1914-1919 рр.), в якій зазнає поразки. Вміло використовуючи приниження німців та тяжке економічне становище країни, лідер Націонал-соціалістичної партії Німеччини Адольф Гітлер привів її до перемоги на виборах 1932 року. З призначенням Гітлера у 1933 році канцлером Німеччини в історії країни настає найпохмуріша епоха Третього рейху, що призвела до Другої світової війни (1939-1945 рр.). В 1945 році Третій рейх упав під ударами СРСР, США, Англії та Франції, і Німеччина була розділена на східну та західну. У східній частині, зайнятій військами СРСР, у 1949 році утворилася Німецька Демократична Республіка, а в західній частині була створена союзниками Федеративна Республіка Німеччини. Наприкінці 80-х років у НДР зростає суспільно-політична криза, яка сприяла утворенню єдиної Німеччини в 1990 році.
Територіально Німеччина поділяється на 16 земель, які мають свої закони та уряди, рівні права в федерації та рівно представлені у верхній палаті парламенту - бундесраті. Нижня палата - бундестаг - є основним законодавчим органом.
Населення Німеччини етнічно однорідне (більше 92% складають німці), тому мовні, побутові та інші відмінності між корінними жителями різних земель не сприймаються як національні. Порушують цю одноманітність хіба що лиш турки та вихідці з колишньої Югославії. Чисельність турків наприкінці ХХ сторіччя перескочила позначку в два мільйони чоловік, а переселенців з колишньої Югославії перевищила 1 млн. 300 тисяч чоловік. Практично все населення Німеччини (85%) проживає в містах. Берлін - столиця об'єднаної Німеччини (3,5 млн. чоловік). Це великий промисловий, науковий та культурний центр Німеччини. Тут розташовані Берлінська академія наук, кілька університетів. Берлін - місто музеїв. У ньому багато пам'яток історії та архітектури. В Німеччині є й інші великі міста: Бонн, Франкфурт-на-Майні, Гамбург та ін.
Німеччина навіть серед інших високорозвинених держав вирізняється винятково потужною промисловістю. Це в першу чергу країна-виробник і лише потім - споживач, торговець, посередник. Усі галузі промисловості - гірничодобувна, електронна, нафтохімічна, машинобудівна та ін. - високо розвинені, але особливо вражає автомобілебудування.
Протягом багатьох років у Німеччині зафіксована найвища продуктивність праці, в той час як 52% населення не працюють і навіть не шукають роботу. Однією з найсерйозніших соціальних проблем став надлишок вільного часу. Робочий тиждень складає в середньому 37,8 години, а вихідних та святкових днів у Німеччині більше, ніж у будь-якій іншій розвиненій країні.
Нідерланди
Картини прославлених голландських майстрів 17 ст. створюють образ Голландії - історичного центру Нідерландів як країни, створеної не лише Богом, а й людиною. Характерні деталі пейзажу Голландії - канали, шлюзи, баржі, вітряки, вузенькі міські вулички та затишні чистенькі дворики. Благополуччя та процвітання сучасної Голландії - не щедрий дар природи, а результат наполегливої праці її жителів протягом багатьох сотень років.
Нідерланди розташовані в широкій області пониження земної кори, де розміщені дельти кількох повноводних рік - Рейну, Маасу, Шельди. Море тут послідовно наступає на сушу. Прорвавши ланцюг берегових дюн, воно затопило широкі низини, які перетворилися в мілководдя - ватти. Вся територія Голландії вкрита болотами, озерами, протоками, островами та дюнами. Стихійні лиха не одноразово повторювались в історії Нідерландів. Катастрофічна повінь 1953 року забрала життя 1,8 тисяч людей. Перші земляні пагорби, на яких жителі рятувались від повені, стали насипати близько 2 тисяч років тому. В Середньовіччі почалось будівництво водовідвідних каналів та шлюзів. На початку 15 ст. для відкачування води з дренажних каналів та переміщення її в море в Голландії застосували енергію вітру. Тисячі вітряків з'явилися вздовж узбережжя Голландії. За їх допомогою мололи зерно та прянощі, подрібнювали сировину для виготовлення паперу, пиляли ліс. Вітряки перетворилися в символ Нідерландів, як кломпи (дерев'яні черевики) та славнозвісні тюльпани. Голландці, які складають більшу частину населення, мають германське та кельтське коріння.
Нідерландська (голландська) мова належить до германської групи. На півночі меншість складають фрізи. В провінції Фрісландія ¾ населення говорять фризькою мовою. В побуті жителів провінції Лімбург, розташованої між франкомовною частиною Бельгії та Німеччиною, часто використовують французьку мову. Населення південних районів Нідерландів дотримуються католицтва, на півночі переважають протестанти. Проте в цілому в Голландії багато атеїстів. Історія Нідерландів налічує чимало бурхливих подій. У Середньовіччі Нідерланди були частиною Священної Римської імперії і входили до складу Іспанського королівства. Цей тягар був найважчим: католицька інквізиція нещадно переслідувала протестантів, які складають більшість населення Голландії. Край іспанському пануванню поклала Нідерландська буржуазна революція (1566-1609 рр.), що відбулася на 70 років раніше, ніж у Англії. В 1581 році було проголошено незалежну Республіку Об'єднаних провінцій (Голландська республіка).
У 17 ст. Нідерланди досягли найвищого розквіту; володіючи потужним флотом, вони починають колоніальні захоплення територій у Південно-Східній Азії, Америці, Африці. Стрімке зміцнення Голландії в світовій торгівлі стало причиною трьох воєн з Англією, в результаті чого відбулося посилення Англії й послаблення Голландії. Війни з Францією в 18-19 ст. виявилися також невдалими для Голландської республіки, вона деякий час була частиною Французької імперії. В 1830 році північні провінції утворили Нідерланди в їх сучасних кордонах. Під час Першої та Другої світових воєн Нідерланди заявили про свій нейтралітет, але в 1940 році фашисти окупували країну. В Голландії розгорнувся рух Опору, учасники якого разом з арміями союзників звільнили країну. Війна сильно підірвала економіку Голландії. Голландцям довелося прикласти чимало зусиль, щоб відродити країну. Королівство Нідерландів - одна з найбільш густонаселених держав у світі. Але її громадяни виявляють терпимість і співчуття до всіх вихідців з інших країн, які складають 15% від загальної кількості жителів. Гаага - резиденція уряду та парламенту, тут розміщена більшість іноземних посольств та Міжнародний суд. Роттердам - найбільший у світі порт.
Столицею Нідерландів є Амстердам - найважливіший фінансовий і культурний центр. Перші згадки про нього належать до 1275 року. Місто прорізане півсотнею каналів, через які перекинуто близько 500 мостів. Серед архітектурних пам'яток 15-19 ст. вирізняється королівський палац (17 ст.) на площі Дам - історичному центрі Старого Амстердама. Міста Голландії - шедеври середньовічної архітектури. Лабіринти вулиць прорізані каналами. Особливо прославились канали Амстердама.
Жителі Голландії тактовні й ненав'язливі, вони люблять порядок. Останнім часом відбулися величезні зміни в економіці Нідерландів та в способі життя їх населення. Самі голландці назвали цей період «мовчазною революцією». Велике значення для Нідерландів мало відкриття колосальних запасів природного газу на півночі країни та нафти в голландському секторі Північного моря, що дозволило розвинути нові галузі промисловості та збільшити кількість робочих місць. Провідну роль відіграють машинобудування, електротехніка, нафтопереробка, нафтохімія. Нідерландам належить перше місце в світі з обрамлення алмазів. Сільські ландшафти Нідерландів - це широкі поля, луки та пасовища, на яких випасаються доглянуті корови фризької чорно-білої породи, а також чорні фризькі коні. Одною з найстаріших галузей сільського господарства Голландії є квітникарство. Найбільшою популярністю користуються тюльпани. Вирощують також примули, троянди, хризантеми та інші квіти, які продаються на квіткових аукціонах.
Картини прославлених голландських майстрів 17 ст. створюють образ Голландії - історичного центру Нідерландів як країни, створеної не лише Богом, а й людиною. Характерні деталі пейзажу Голландії - канали, шлюзи, баржі, вітряки, вузенькі міські вулички та затишні чистенькі дворики. Благополуччя та процвітання сучасної Голландії - не щедрий дар природи, а результат наполегливої праці її жителів протягом багатьох сотень років.
Нідерланди розташовані в широкій області пониження земної кори, де розміщені дельти кількох повноводних рік - Рейну, Маасу, Шельди. Море тут послідовно наступає на сушу. Прорвавши ланцюг берегових дюн, воно затопило широкі низини, які перетворилися в мілководдя - ватти. Вся територія Голландії вкрита болотами, озерами, протоками, островами та дюнами. Стихійні лиха не одноразово повторювались в історії Нідерландів. Катастрофічна повінь 1953 року забрала життя 1,8 тисяч людей. Перші земляні пагорби, на яких жителі рятувались від повені, стали насипати близько 2 тисяч років тому. В Середньовіччі почалось будівництво водовідвідних каналів та шлюзів. На початку 15 ст. для відкачування води з дренажних каналів та переміщення її в море в Голландії застосували енергію вітру. Тисячі вітряків з'явилися вздовж узбережжя Голландії. За їх допомогою мололи зерно та прянощі, подрібнювали сировину для виготовлення паперу, пиляли ліс. Вітряки перетворилися в символ Нідерландів, як кломпи (дерев'яні черевики) та славнозвісні тюльпани. Голландці, які складають більшу частину населення, мають германське та кельтське коріння.
Нідерландська (голландська) мова належить до германської групи. На півночі меншість складають фрізи. В провінції Фрісландія ¾ населення говорять фризькою мовою. В побуті жителів провінції Лімбург, розташованої між франкомовною частиною Бельгії та Німеччиною, часто використовують французьку мову. Населення південних районів Нідерландів дотримуються католицтва, на півночі переважають протестанти. Проте в цілому в Голландії багато атеїстів. Історія Нідерландів налічує чимало бурхливих подій. У Середньовіччі Нідерланди були частиною Священної Римської імперії і входили до складу Іспанського королівства. Цей тягар був найважчим: католицька інквізиція нещадно переслідувала протестантів, які складають більшість населення Голландії. Край іспанському пануванню поклала Нідерландська буржуазна революція (1566-1609 рр.), що відбулася на 70 років раніше, ніж у Англії. В 1581 році було проголошено незалежну Республіку Об'єднаних провінцій (Голландська республіка).
У 17 ст. Нідерланди досягли найвищого розквіту; володіючи потужним флотом, вони починають колоніальні захоплення територій у Південно-Східній Азії, Америці, Африці. Стрімке зміцнення Голландії в світовій торгівлі стало причиною трьох воєн з Англією, в результаті чого відбулося посилення Англії й послаблення Голландії. Війни з Францією в 18-19 ст. виявилися також невдалими для Голландської республіки, вона деякий час була частиною Французької імперії. В 1830 році північні провінції утворили Нідерланди в їх сучасних кордонах. Під час Першої та Другої світових воєн Нідерланди заявили про свій нейтралітет, але в 1940 році фашисти окупували країну. В Голландії розгорнувся рух Опору, учасники якого разом з арміями союзників звільнили країну. Війна сильно підірвала економіку Голландії. Голландцям довелося прикласти чимало зусиль, щоб відродити країну. Королівство Нідерландів - одна з найбільш густонаселених держав у світі. Але її громадяни виявляють терпимість і співчуття до всіх вихідців з інших країн, які складають 15% від загальної кількості жителів. Гаага - резиденція уряду та парламенту, тут розміщена більшість іноземних посольств та Міжнародний суд. Роттердам - найбільший у світі порт.
Столицею Нідерландів є Амстердам - найважливіший фінансовий і культурний центр. Перші згадки про нього належать до 1275 року. Місто прорізане півсотнею каналів, через які перекинуто близько 500 мостів. Серед архітектурних пам'яток 15-19 ст. вирізняється королівський палац (17 ст.) на площі Дам - історичному центрі Старого Амстердама. Міста Голландії - шедеври середньовічної архітектури. Лабіринти вулиць прорізані каналами. Особливо прославились канали Амстердама.
Жителі Голландії тактовні й ненав'язливі, вони люблять порядок. Останнім часом відбулися величезні зміни в економіці Нідерландів та в способі життя їх населення. Самі голландці назвали цей період «мовчазною революцією». Велике значення для Нідерландів мало відкриття колосальних запасів природного газу на півночі країни та нафти в голландському секторі Північного моря, що дозволило розвинути нові галузі промисловості та збільшити кількість робочих місць. Провідну роль відіграють машинобудування, електротехніка, нафтопереробка, нафтохімія. Нідерландам належить перше місце в світі з обрамлення алмазів. Сільські ландшафти Нідерландів - це широкі поля, луки та пасовища, на яких випасаються доглянуті корови фризької чорно-білої породи, а також чорні фризькі коні. Одною з найстаріших галузей сільського господарства Голландії є квітникарство. Найбільшою популярністю користуються тюльпани. Вирощують також примули, троянди, хризантеми та інші квіти, які продаються на квіткових аукціонах.
Ірландія
Столиця Ірландії - місто Дублін, але кожному, хто вивчав англійську мову, відомо, що слід вимовляти «Даблін». Ірландська республіка займає 5/6 території острова Ірландія, другого за розміром у групі Британських островів. Від острова Великобританія він відокремлений Ірландським морем та двома протоками. Біля узбережжя Ірландії розташована велика кількість півостровів та островів.
Внутрішню частину Ірландії займає низина з чисельними повноводними ріками. Клімат тут м'який і вологий, не буває ні спеки, ні морозів, проте в Ірландії дмуть сильні вітри, часто бувають тумани і майже весь рік мрячить дощ. Недаремно Ірландію називають Зеленим островом: приблизно половина її території вкрита зеленими луками та торф'яними болотами. У давніх хроніках згадується, що колись на території Ірландії простягалися густі ліси. Тепер їх майже не лишилося.
Перші сліди перебування людини в Ірландії відносяться до четвертого тисячоліття до нашої ери. Існує припущення, що на той час тут жили іберійські племена. Невдовзі Ірландію почали заселяти племена гелів, які витіснили іберійців і частково змішалися з ними. Римське завоювання Британії в 1 ст. н. е. не зачепило Ірландію, може, тому острови розвивалися по-різному: в Британію римляни принесли початки державності та порядку; Ірландію ж не об'єднав ніхто. В перших сторіччях нової ери в Ірландії формується ірландська етнічна спільнота. У 5 сторіччі було прийнято християнство. З кінця 8 сторіччя на береги Ірландії здійснювали наскоки вікінги; вони руйнували поселення, забирали людей у рабство. Перші походи англійських феодалів з метою захоплення земель відносяться до кінця 12 сторіччя. В результаті тривалої боротьби в 1541 році король Генріх VIII додав до свого титулу звання «Король Ірландії». У 16 ст. державною релігією Англії було проголошено протестантизм, а в Ірландії поширеним був католицизм. Тривала боротьба з англійцями набула ще й релігійного характеру. Жителі Ірландії зі зброєю в руках виборювали свою незалежність, але поступово англійці вигнали ірландців із шести північних графств історичної провінції Ольстер. Їх будинки зайняли переселенці з Англії та Шотландії. Так виникла проблема Північної Ірландії, вирішити яку Великобританія та Ірландська Республіка не можуть до сих пір. У 1919 році в Ірландії розпочалася визвольна війна, в 1921 році держава отримала офіційну назву Ейре та права домініону - країни з власними парламентом, законами, але під владою Британської корони. В 1949 році Ірландію було проголошено незалежною республікою. Однак шість північних графств залишилися у складі Великобританії. Для всіх жителів Ірландії, а також для ірландців, які проживають в Америці та Новій Зеландії, думка про втрату Ольстера є нестерпною. Першою державною мовою Ірландії було проголошено гельську мову, але в повсякденному житті більшість людей користуються англійською. Національний колір Ірландії, звичайно ж, зелений. Саме тому 17 березня, в День Святого Патріка, якого вважають покровителем Ірландії, всі ірландці, в якій би країні вони не жили, прикрашають себе зеленими кокардами. А ім'я Патрік залишається найпоширенішим чоловічим ім'ям Ірландії. Трилисник і арфа є національними символами Ірландії.
Водні простори біля берегів Ірландії багаті рибою. Тому рибальство є найважливішою галуззю господарства Ірландії, а риба з картоплею - головна національна страва. В Ірландії розвинена харчова, текстильна, деревообробна та хімічна промисловість, машинобудування. Основним напрямом сільського господарства Ірландії є тваринництво.
Столиця Ірландії - місто Дублін, але кожному, хто вивчав англійську мову, відомо, що слід вимовляти «Даблін». Ірландська республіка займає 5/6 території острова Ірландія, другого за розміром у групі Британських островів. Від острова Великобританія він відокремлений Ірландським морем та двома протоками. Біля узбережжя Ірландії розташована велика кількість півостровів та островів.
Внутрішню частину Ірландії займає низина з чисельними повноводними ріками. Клімат тут м'який і вологий, не буває ні спеки, ні морозів, проте в Ірландії дмуть сильні вітри, часто бувають тумани і майже весь рік мрячить дощ. Недаремно Ірландію називають Зеленим островом: приблизно половина її території вкрита зеленими луками та торф'яними болотами. У давніх хроніках згадується, що колись на території Ірландії простягалися густі ліси. Тепер їх майже не лишилося.
Перші сліди перебування людини в Ірландії відносяться до четвертого тисячоліття до нашої ери. Існує припущення, що на той час тут жили іберійські племена. Невдовзі Ірландію почали заселяти племена гелів, які витіснили іберійців і частково змішалися з ними. Римське завоювання Британії в 1 ст. н. е. не зачепило Ірландію, може, тому острови розвивалися по-різному: в Британію римляни принесли початки державності та порядку; Ірландію ж не об'єднав ніхто. В перших сторіччях нової ери в Ірландії формується ірландська етнічна спільнота. У 5 сторіччі було прийнято християнство. З кінця 8 сторіччя на береги Ірландії здійснювали наскоки вікінги; вони руйнували поселення, забирали людей у рабство. Перші походи англійських феодалів з метою захоплення земель відносяться до кінця 12 сторіччя. В результаті тривалої боротьби в 1541 році король Генріх VIII додав до свого титулу звання «Король Ірландії». У 16 ст. державною релігією Англії було проголошено протестантизм, а в Ірландії поширеним був католицизм. Тривала боротьба з англійцями набула ще й релігійного характеру. Жителі Ірландії зі зброєю в руках виборювали свою незалежність, але поступово англійці вигнали ірландців із шести північних графств історичної провінції Ольстер. Їх будинки зайняли переселенці з Англії та Шотландії. Так виникла проблема Північної Ірландії, вирішити яку Великобританія та Ірландська Республіка не можуть до сих пір. У 1919 році в Ірландії розпочалася визвольна війна, в 1921 році держава отримала офіційну назву Ейре та права домініону - країни з власними парламентом, законами, але під владою Британської корони. В 1949 році Ірландію було проголошено незалежною республікою. Однак шість північних графств залишилися у складі Великобританії. Для всіх жителів Ірландії, а також для ірландців, які проживають в Америці та Новій Зеландії, думка про втрату Ольстера є нестерпною. Першою державною мовою Ірландії було проголошено гельську мову, але в повсякденному житті більшість людей користуються англійською. Національний колір Ірландії, звичайно ж, зелений. Саме тому 17 березня, в День Святого Патріка, якого вважають покровителем Ірландії, всі ірландці, в якій би країні вони не жили, прикрашають себе зеленими кокардами. А ім'я Патрік залишається найпоширенішим чоловічим ім'ям Ірландії. Трилисник і арфа є національними символами Ірландії.
Водні простори біля берегів Ірландії багаті рибою. Тому рибальство є найважливішою галуззю господарства Ірландії, а риба з картоплею - головна національна страва. В Ірландії розвинена харчова, текстильна, деревообробна та хімічна промисловість, машинобудування. Основним напрямом сільського господарства Ірландії є тваринництво.
Великобританія
Великобританія - острівна держава в Західній Європі.
До складу Об'єднаного Королівства Великобританії входять Англія, Шотландія, Уельс та Північна Ірландія.
У 1921 році Південна Ірландія отримала статус домініону. Ірландська Республіка була проголошена в 1949 році. Великобританія розташована на найбільшому європейському архіпелазі, який включає Британські острови, групи Гебридських, Оркнейських, Шетландських, Норманських островів та острови Мен, Англсі та інші. Найкрупнішими з них є Великобританія та Ірландія.
Найбільший - Великобританія - на півдні відокремлений від материка протокою Ла-Манш (британці називають її Англійським каналом), а на сході - Північним морем. Усі державні кордони Об'єднаного Королівства Великобританії морські, за винятком кордону між Північною Ірландією та Ірландською Республікою. На клімат Великобританії впливають близькість океану й особливо тепла течія Гольфстрім.
Погода у Великобританії так швидко змінюється, що дає британцям нескінченний привід для світських балачок. Традиційна погода Великобританії - це дощ і сирість; температура взимку дуже рідко опускається нижче нульової позначки (в середньому 3-5 градусів), тому трава у Великобританії зеленіє протягом усього року. Найсуворіші погодні умови в горах Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії; в західній частині Великобританії клімат вологіший, ніж у східній, через панування західних вітрів з Атлантичного океану. Найвищою точкою Великобританії є пік Бен-Невіс (1343 м) в Грампіанських горах Шотландії.
На південному схилі цих гір розташовані найбільші з шотландських озер - Лох-Ломонд та Лох-Несс. У середній частині Великобританії проходять Пеннінські гори - основний гірський масив Англії. Северн, найдовша річка (391 км) Великобританії, бере початок у Центральному Уельсі і впадає в Брістольську затоку Атлантичного океану. Витік Темзи (довжина 334 км), найважливішої річки Англії, знаходиться у вибалках узгір'я Котсуолд. Завдяки припливам океанські судна можуть доходити до столиці Великобританії Лондона, розташованого за 64 км від моря. Серед великих міст Великобританії найбільш відомими є також Бірмінгем, Глазго, Ліверпуль, Манчестер, Брістоль.
Великобританія - острівна держава в Західній Європі.
До складу Об'єднаного Королівства Великобританії входять Англія, Шотландія, Уельс та Північна Ірландія.
У 1921 році Південна Ірландія отримала статус домініону. Ірландська Республіка була проголошена в 1949 році. Великобританія розташована на найбільшому європейському архіпелазі, який включає Британські острови, групи Гебридських, Оркнейських, Шетландських, Норманських островів та острови Мен, Англсі та інші. Найкрупнішими з них є Великобританія та Ірландія.
Найбільший - Великобританія - на півдні відокремлений від материка протокою Ла-Манш (британці називають її Англійським каналом), а на сході - Північним морем. Усі державні кордони Об'єднаного Королівства Великобританії морські, за винятком кордону між Північною Ірландією та Ірландською Республікою. На клімат Великобританії впливають близькість океану й особливо тепла течія Гольфстрім.
Погода у Великобританії так швидко змінюється, що дає британцям нескінченний привід для світських балачок. Традиційна погода Великобританії - це дощ і сирість; температура взимку дуже рідко опускається нижче нульової позначки (в середньому 3-5 градусів), тому трава у Великобританії зеленіє протягом усього року. Найсуворіші погодні умови в горах Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії; в західній частині Великобританії клімат вологіший, ніж у східній, через панування західних вітрів з Атлантичного океану. Найвищою точкою Великобританії є пік Бен-Невіс (1343 м) в Грампіанських горах Шотландії.
На південному схилі цих гір розташовані найбільші з шотландських озер - Лох-Ломонд та Лох-Несс. У середній частині Великобританії проходять Пеннінські гори - основний гірський масив Англії. Северн, найдовша річка (391 км) Великобританії, бере початок у Центральному Уельсі і впадає в Брістольську затоку Атлантичного океану. Витік Темзи (довжина 334 км), найважливішої річки Англії, знаходиться у вибалках узгір'я Котсуолд. Завдяки припливам океанські судна можуть доходити до столиці Великобританії Лондона, розташованого за 64 км від моря. Серед великих міст Великобританії найбільш відомими є також Бірмінгем, Глазго, Ліверпуль, Манчестер, Брістоль.
Підписатися на:
Дописи (Atom)